1 червня в КиМУ відбулася онлайн-зустріч із письменницею, журналісткою, засновницею медійного проєкту «Новинарня» Оленою Максименко та воєнним фотографом, засновником інтерактивного медіа про війну росії проти України Donbas Frontliner Андрієм Дубчаком. Вони не вперше охоче погодилися на спілкування зі студентами, аби відповісти на питання, яких нема в підручниках з журналістики. Організували зустріч директор ННІ журналістики, кіно і телебачення Олексій Самойлов та завідувач кафедри соціальних комунікацій Валентина Козак.
Олена Максименко та Андрій Дубчак не випадково завітали на зустріч разом. Вони не перший рік співпрацюють на інформаційному фронті. Ще до повномасштабного вторгнення росії Андрій Дубчак неодноразово був у зоні бойових дій, під кулями робив фоторепортажі, аби світ не тільки чув, а й бачив правду про війну. Восени Андрій Дубчак уже був у Київському міжнародному університеті. Спілкувався зі студентами-журналістами, показував уламки снарядів, бронежилет, техніку, якою зніймає фоторепортажі. І от знову, хоча й онлайн, говорили про війну. Війну не десь там, далеко, а вже в кожному місті, кожному українському селі. «Світ починає втомлюватися від війни в Україні. Україна поступово зникає з перших шпальт світових медіа», - каже Андрій Дубчак. І це тривожно. Адже війна не скінчилася. І кожного дня журналісти і воєнні фотографи, ризикуючи життям, намагаються доносити світові правду про криваву війну, яку розв’язала росія.
Тема війни не з комфортних. Але студенти усвідомлюють, що вона стосується кожного. В Андрія Дубчака вони запитували про етичні принципи роботи фотокореспондента в умовах війни, про те, що можна показувати на загал, а що ні, як не поширити інформацію, що може нашкодити державі загалом чи окремій людині зокрема.
Олена Максименко як журналістка, яка в темі війни теж не перший рік, акцентувала увагу на етичних аспектах у роботі журналіста. «Журналістика працює за стандартами, це й відрізняє її від того, що журналістикою не є. Щоправда, стандарти, прописані в мирний час, далеко не завжди пристосовані до нашого сьогодення. Але не можна на людському горі робити хайпові матеріали», - зазначила гостя.
Розмова вивела студентів із «зони комфорту». Але майбутнім журналістам дуже важливе спілкування з практиками, які можуть із власного досвіду розповісти про оперативність і безпеку в роботі журналіста, стандарти в професії та емоції. Та й , зрештою, посприяти тому, щоб світ не втомився пам’ятати про війну, в якій Україна захищає цінності усього цивілізованого суспільства, може кожен українець, особливо, якщо він опановує фах журналіста.
