13 грудня 2022 року в Навчально-науковому юридичному інституті відбувся семінар «Адвокати за сучасну юридичну освіту», метою якого є залучення стейкхолдерів із адвокатури до обговорення вдосконалення освітніх програм підготовки бакалаврів, магістрів, докторів філософії зі спеціальності 081 «Право».
Участь взяли практикуючі адвокати (к.ю.н. Гриценко В.В., к.ю.н. Загришева Н.Д., к.ю.н. Коверзнєва Г.П., Лукацька Л.Г., Павленко С.В.), які висловили свої думки щодо їхнього бачення наповненості освітніх програм, предметів викладання, вимог до випускників, що в майбутньому можуть бути залученні до практичної роботи в адвокатських інституціях.
Модератором заходу була к.ю.н., професор, директор навчально-наукового Юридичного інституту Панфілова Ю.М., яка ознайомила присутніх із змістом та цілями освітніх програм підготовки бакалаврів, магістрів, докторів філософії зі спеціальності 081 «Право», зазначивши, що НПП часто відірвані від потреб сучасного ринку праці, а тому хотіли б дізнатися, що потрібно зробити, щоб випускники освітніх програм були успішними та затребуваними на ринку праці, відтак шукаємо шляхи взаємодії, можливості залучення потенційних роботодавців до покращення освітніх програм.
Лукацька Л.Г. зазначила, що юристи мають володіти низкою навичок «хард скілс» і «софт скілс». На практиці було виявлено, що на перший план виходять саме м’які навички (самоорганізація, комунікативність, вміння брати відповідальність, вміння вирішувати проблеми, ініціативність, тощо). У майбутньому лише дві навички не зможе замінити штучний інтелект, а саме: творче і критичне мислення. Роботодавці надають перевагу вмінням, що приносять додану вартість (практичні професійні навички, пошук та аналіз інформації, робота з клієнтами, креативність, системність мислення, вміння працювати в команді, емоційний інтелект, управління проєктами). Саме на їхній розвиток потрібно спрямовувати вектор навчання та удосконалення освітніх програм з підготовки правників різних освітніх рівнів.
Гриценко В.В. зосередив увагу на тому, що не варто розділяти теоретичну і практичну частину підготовки здобувачів вищої освіти; потрібно знайти оптимальний спосіб поєднання теорії та практики. Врівноважити навчальні дисципліни, які акцентують на теоретичній підготовці, та навчальні дисципліни і практики, зорієнтовані на досягнення практичних умінь і навичок.
Загрішева Н.Д., якщо говорити про здобувачів третього рівня освіти, то вони часто не вміють максимально застосовувати отримані знання на практиці. Потрібно більше залучати їх до стажування у різноманітних, в тому числі громадських правничих організаціях. Зокрема, аспіранти під час обрання майбутнього дисертаційного дослідження мають враховувати регіональний аспект та більше контактувати із державними структурами різного рівня в обранні таких тем своїх майбутніх дисертацій, які є принципово важливими для міста та регіону.
Коверзнева Г.П. зазначила про надання здобувачам освіти системи знань про сучасну конституційну доктрину, актуальні проблеми конституційного будівництва на сучасному етапі державотворення і правотворення в Україні, сприянні вихованню у здобувачів освіти поваги до здобутків і цінностей конституціоналізму, Конституції як Основного Закону держави і суспільства, фундаментальних конституційно-правових інститутів; виявлення здатності аналізувати концептуальних проблем конституційного процесу та практики удосконалення конституційного законодавства; створення передумов для формування у аспірантів правової культури передбачає опанування певними компетентностями, зокрема, орієнтуватися у теоретичних поняттях, давати визначення понять основних категорій, розуміти їх сутність та вільно оперувати ними у процесі навчання та наукової діяльності; застосовувати набуті знання у правотворчій, правозастосовній, правореалізаційній діяльності.
Павленко С.В. звернув увагу на те, що сучасний аспірант має володіти предметними компетентностями у сфері доктринальних уявлень щодо правової природи інституту адвокатури, його місця та значення, взаємодії з державною владою, інститутом громадянського суспільства; розвитку теорії адвокатури як науки, її методології, розвитку навичок аналітичної діяльності аспірантів, вироблення вмінь самостійного аналізу та тлумачення законодавства, судової практики з питань діяльності адвокатури, проведення порівняльно-правового аналізу організації і діяльності адвокатури у різних правових системах, а для цього потрібно оволодіти такими компетентностями: вміти системно тлумачити положення матеріального та процесуального законодавства щодо регламентації організації та функціонування адвокатури; пояснити сутність та поняття функцій адвокатури, її завдання; розуміти специфіку організаційної будови та сутність діяльності адвокатури, зміст і значення принципів організації та діяльності адвокатури та суміжних інститутів; сформулювати власну наукову позицію щодо проблем організації та діяльності адвокатури, подальших напрямів наукових досліджень у галузі теорії адвокатури.
На завершення семінару, Панфілова Ю.М., подякувала всім присутнім і наголосила на важливості залучення стейкхолдерів-практиків до вдосконалення змісту освітніх програм зі спеціальності «Право».
