Доступ до міжнародних наукометричних баз

На допомогу науковцю та досліднику

  • На допомогу науково-педагогічним працівникам
  • Наукометричні бази даних

    Згідно наказу МОН № 1220 від 23.09.2019 р. «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук» та наказу МОН № 13 від 14.01.2016 р. «Про затвердження Порядку присвоєння вчених звань науковим і науковопедагогічним працівникам» серед вимог на здобуття наукових ступенів статусу обов’язкової набула наявність публікацій наукових праць у вітчизняних і/або іноземних рецензованих фахових виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз даних Scopus або Web of Science. Відповідно до цих вимог на здобуття звання доктора наук треба мати не менше трьох публікацій, для кандидата наук – не менше однієї.

    Наукометрична база даних – це бібліографічна і реферативна база даних з інструментами для відстеження цитованості статей, опублікованих в наукових виданнях. Кількісні показники наукометричних баз все активніше використовуються для визначення та оцінювання ефективності діяльності як окремого науковця, так і колективу науково-освітньої організації.

    Загальноприйнятими показниками якості роботи науковця, видання чи установи, що стали умовним стандартом оцінювання наукової ефективності роботи та аналізу наукової активності прийнято вважати індекс цитування, індекс Хірша та імпакт-фактор. Індекс цитування Science Citation Index (SCI) – ключовий показник, що широко використовується в усьому світі для оцінювання роботи дослідників та наукових колективів. Science Citation Index – система Філадельфійського Інституту наукової інформації, в основу якої покладено зв’язки між документами по прямих, зворотних і перехресних посиланнях (цитуванню). Статистичні дані щодо індекса цитувань представлені в Journal Citation Reports (JCR)

    JCR – це бібліометричний довідник, який надає статистику цитування наукових журналів, що включає широкий спектр показників використання журналів ученими різних країн. Індекс цитувань був розроблений у 1960 р. американським ученим Євгеном Гарфілдом (Eugene Garfild)

    Індекс Хірша – (h-індекс) – наукометричний показник, запропонований в 2005 р. американським фізиком Хорхе Хіршем з університету Сан-Дієго, Каліфорнія. Індекс Хірша є кількісною характеристикою продуктивності вченого, групи вчених, наукової організації або країни в цілому, заснованої на кількості публікацій і кількості цитувань цих публікацій. Індекс обчислюється на основі розподілу цитувань робіт даного дослідника. «Вчений має індекс h, якщо h з його Np статей цитуються як мінімум h раз кожна, в той час як решта (Np – h) статей цитуються не більше , ніж h раз кожна». Іншими словами, вчений з індексом h опублікував h статей, на кожну з яких послалися як мінімум h разів. Так, якщо у дослідника опубліковано 100 статей, на кожну з яких є лише одне посилання, його h-індекс дорівнює 1. Таким же буде h-індекс дослідника, що опублікував одну статтю, на яку послалися 100 разів.

    Індекс Хірша був розроблений, щоб отримати більш адекватну оцінку наукової продуктивності дослідника, ніж можуть дати такі характеристики, як загальна кількість публікацій або загальне число цитувань. До того ж, індекс добре працює лише для порівнянняпродуктивності вчених однієї галузі, оскільки традиції, пов’язані з цитуванням, відрізняються в різних галузях науки. Індекс Хірша може обчислюватися як з використанням загальнодоступних безкоштовних наукометричних баз даних (Google Scolar), так і баз даних із платною підпискою (Scopus , Web of Science). Слід зазначити, що h-індекс однієї людини, підрахований з використанням різних баз даних, буде відрізнятися, він залежить від області охоплення обраної бази. Крім того, індекс може обчислюватися з урахуванням самоцитування і без нього; вважається, що відкидання посилань авторів на свої статті дає більш об’єктивні результати.

    Імпакт-фактор – це показник цитованості журналів, визначає інформаційну значимість наукових журналів. Часто використовується як оцінка важливості журналу в певній галузі. Розроблений у 1975 р. для бази даних «Journal Sitation Reports» і обчислюється Інститутом наукової інформації. Він показує, скільки разів у середньому цитується кожна опублікована в журналі стаття протягом наступних двох років після виходу.


    Український індекс наукового цитування – це система наукометричного моніторингу суб’єктів наукової діяльності України. Система призначена для збору, обробки та надання доступу до даних щодо публікаційної активності окремих науковців та колективів освітньої і наукової діяльності.

    Бібліометрика української науки – інформаційно-аналітична система, створена фахівцями Національної бібліотеки України імені В.І Вернадського, що призначена для надання суспільству цілісної картини стану вітчизняного наукового середовища.

    Система містить:

    • реєстр науковців України, що представили в мережі Інтернет інформацію про свої публікації;
    • єдине вікно доступу до бібліометричних показників українських вчених і колективів у провідних наукометричних системах;
    • інструментарій аналітичної обробки бібліометричних даних для одержання інформації щодо галузевої, відомчої та регіональної структури української науки;
    • джерельну базу для експертного оцінювання результативності діяльності вчених і дослідницьких колективів. Інформаційна складова сервісу формується за рахунок таких ресурсів:

    Відкритий український індекс наукового цитування (Open Ukrainian Citation Index,OUCI) – пошукова система і база даних наукових цитувань, які надходять від усіх видань, що використовують сервіс Cited-by від CrossRef та підтримують ініціативу для відкритих цитувань. Система OUCI покликана спростити пошук наукових публікацій, привернути увагу редакцій до проблеми повноти та якості метаданих українських наукових видань, покращити представлення українських наукових видань у спеціалізованих пошукових системах. Станом на 14 лютого 2020 р. пошукова система OUCI містить інформацію про 112 млн. публікацій з усього світу, 1366 українських видань з різних наукових дисциплін від 358 видавців та про 213779 публікацій в українських виданнях. Систему розроблено фахівцями Державної науково-технічної бібліотеки України за дорученням Колегії Міністерства освіти і науки України.

    Посилання:

    Щоб підвищити наукометричні показники, які відображають публікаційну активність науковця чи установи, потрібно публікувати свої статті у закордонних та вітчизняних журналах, що входять до авторитетних наукометричних баз, реєструватися і створювати свої авторські профілі на міжнародних платформах та базах.

    На сьогоднішній день існує велика кількість міжнародних систем цитування (бібліографічних баз): Web of Science, Scopus, Google Scholar, Index Copernicus, Springer, РИНЦ. Найавторитетнішими з них, індекси яких визнаються у всьому світі, є Web of Science і Scopus.


    Web of Science

    Web of Science – одна з найбільших у світі пошукових платформ, реферативна наукометрична база даних наукових публікацій з урахуванням їх взаємного цитування, на основі якого кожен журнал отримує окремий імпакт-фактор. З 2016 року платформа розвивається компанією Clarivate Analytics. Платформа має вбудовані можливості пошуку за ключовими словами, по окремому автору, по освітній організації. Результати пошуку дозволяють оцінити загальну кількість публікацій, частоту цитувань, h-індекс. База даних доступна на умовах передплати. До Web of Science входять чотири журнальні бази (індекси):

       

       

    • Science Citation Index Expanded (SCIE) – природничі та технічні науки;
    • Social Sciences Citation Index (SSCI) – соціальні науки;
    • Arts & Humanities Citation Index (AHCI) – гуманітарні науки;
    • Emerging Sources Citation Index (ESCI) – мультидисциплінарний індекс, який охоплює всі галузі науки, включаючи соціальні та гуманітарні.

    Ці бази включають міжнародні та регіональні журнали світового рівня, оцінка та відбір яких регулюються спеціальною процедурою, в основі якої - вимірювання показника цитування, що відображається в показнику впливу окремого наукового журналу – Journal Impact Factor. Список журналів з IF щорічно публікується у звіті Journal Citation Reports (JCR). Ресурси платформи не містять повних текстів статей, однак включають посилання на повні тексти і списки всіх бібліографічних посилань, що зустрічаються в кожній публікації.

    Посилання:


    Scopus

    Scopus – це реферативна база даних і наукометрична платформа , що була створена в 2004 р. видавничою корпорацією Elsevier (заснованою в 1880 р. в Нідерландах, м. Амстердам). Scopus містить понад 70 млн. реферативних записів з 23 тис. журналів, 5 тис. міжнародних видавництв, 8 млн. матеріалів конференцій. Рубрикатор Scopus (ASJK) має 27 базових тематичних розділів, поділених на 335 підрозділів. Scopus не містить повних текстів статей, однак може включати посилання на повні тексти в першоджерелах і списки всіх бібліографічних посилань, що зустрічаються в кожній публікації, що дозволяє отримати найповнішу бібліографію по темі, переглянути індекс цитування, обрати журнал для публікації. Ця БД є комерційною базою даних і повна її версія доступна на умовах передплати.

    Для авторів, які опублікували більше однієї статті, у Scopus створюються індивідуальні облікові записи – профілі авторів з унікальними ідентифікаторами авторів Author ID. Можливості пошуку авторів та обмеженого перегляду їх профілів доступні без наявності передплати на базу даних за допомогою Scopus Author Preview.

    За аналогією з профілями авторів, для установ, співробітники яких опублікували більше однієї статті, у Scopus створюються профілі з унікальними ідентифікаторами установ (Scopus Affiliation Іdentifier).

    Як знайти журнал в Scopus: заходимо на сайт SCImago Journal & Country Rank, вибираємо розділ Journal Rankings. У формі Ranking Parameters вибираємо Subject Area: Social Sciences; Subjekt Category: Law, вказуємо країну, рік, порядок сортування і натискаємо кнопку Refresh.

    Отримуємо список журналів.

    Посилання:


    Index Copernicus

    Index Copernicus (IC) – міжнародна наукометрична база даних, створена в Польщі в 1999 р. Містить внесену користувачем інформацію, перелік наукових установ, друковані видання (журнали) та інші проєкти. ІС був розроблений, щоб проаналізувати кожен аспект професійної діяльності вчених. Сайт включає індексування, ранжування та реферування журналів, а також є платформою для наукової співпраці та виконання спільних наукових проєктів. База даних має кілька інструментів з оцінювання продуктивності. Індекс цієї бази – Index Copernicus Value – відображає рівень розвитку журналу та його вплив на науковий світ. Його визначають на підставі значної кількості параметрів: імпакт-фактори, кількість цитувань в інших БД, якість статей, склад редакції, кількість сторінок, мова публікації та інші. Надає лише метадані статей журналу (назва, анотація, автори, ключові слова, список літератури), при бажанні видавництво може публікувати посилання на повні тексти статей свого журналу.

    Посилання:


    РИНЦ

    В Україні часто використовують наукометричну базу проекту eLibrary.ru РИНЦ – Российский Индекс Научного Цитирования, яка включає 37174 наукових журнали. РИНЦ позиціонується як національна інформаційно-аналітична система, що містить біля 18 млн. публікацій, а також інформацію про цитування цих публікацій. Проєкт eLibrary.ru всі публікації впродовж року після виходу дозволяє отримати за замовлення та певну платню. А вже через рік, якщо це дозволено видавцем, всі статті знаходяться у вільному доступі.

    Посилання:


    Google Академія

    Google Scholar або Google Академія є вільно доступною пошуковою системою. БД включає статті, що опубліковані в журналах, зберігаються в репозиторіях або знаходяться на сайтах наукових колективів чи окремих вчених. Вона дозволяє виконувати розширений пошук публікацій (за прізвищем автора або за назвою статті) у наукових джерелах, що є у вільному доступі в Іnternet. Крім того, вона визначає частоту цитування знайдених за запитом публікацій. Результати пошуку створюються з використанням посилань з повнотекстових журнальних статей, технічних звітів, препринтів, дисертацій, книг. Більшість результатів пошуку Google – прямі посилання на комерційні журнальні статті, тому користувач зможе отримати доступ лише до короткої анотації, тоді як доступ до повного тексту може бути платним. Посилання на безкоштовні повні тексти мають позначки (PDF). Найбільш значущі результати за допомогою «Розширеного пошуку» будуть розміщені в порядку рейтингу автора, кількості посилань, пов’язаних з нею, а також рейтингу публікацій журналу, в якому вона надрукована.

    Google Scholar надає доступ до своїх сервісів різним категоріям користувачів, забезпечуючи їх можливістю для створення індивідуальних профілів вчених, профілів періодичних видань, колективів та цілих установ. Ця база надає рейтинг наукових співробітників організації, приналежність до якої визначив науковець при створенні свого кабінету. Для цього науковець зазначає назву організації, в якій працює, e-mail у зоні цієї організації та відкриває кабінет для загального доступу.

    Посилання:

    Використані джерела:

    • Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук : Наказ Міністерства освіти і науки України від 23.09.2019 № 1220 z1086-19, чинний, поточна редакція від 23.09.2019 : зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 жовтня 2019 р. за № 1086/34057. – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1086-19 - (дата звернення 16.04.2020).
    • Про затвердження Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам : Наказ Міністерства освіти і науки України від 14.01.2016 р. № 13 z0183-16, чинний, поточна редакція від 03.03.2017 : зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 р. за № 183/28313. – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0183-16. - (дата звернення 16.04.2020).
    • Васильєв О. Системи пошуку наукової інформації (Огляд) / О. Васильєв, В. Чьочь // Бібліотечна планета. – 2009. - № 2(44). – С. 11-15.
    • Білощицький А.О. Наукометричні бази та індикатори цитування наукових публікацій / А.О. Білощицький, В.Д. Гогунський // Інформаційні технології в освіті, науці та виробництві. – 2013. – Вип. 4(5). – С. 198-203. – URL: http://dspace.opu.ua/jspui/bitstream/123456789/2691/1/29.pdf. - (дата перегляду 15.04.20).
    • Бушуєв С.Д. Наукометричні бази: характеристика, можливості і завдання / С.Д. Бушуєв, А.О. Білощицький, В.Д. Гогунський // Управління розвитком складних систем. – 2014. - № 18. – С. 145-152. – URL: http://journals.uran.ua/urss/article/viewFile/38667/35040. - (дата перегляду 15.04.2020).
    • Мрихіна О.Б. Індекси цитування наукових праць / О.Б. Мрихіна // Наша Перспектива (науковоаналітичний журнал). – 2015. - № 7-8. – С. 13-14. – URL: https://www.perspektyva.in.ua/naukovyjprostir/porady-naukovtsyu/indeksy-tsytuvannya-naukovyh-prats-ins/. – (дата перегляду 14.04.2020). - Мрихіна О.Б. Міжнародні наукометричні бази даних: види та особливості / О.Б. Мрихіна // Наша Перспектива (науково-аналітичний журнал). – URL : https://www.perspektyva.in.ua/naukovyjprostir/porady-naukovtsyu/mizhnarodni-naukometrychni-bazy-danyh/. – (дата перегляду 11.04.2020).
    • Чайковський Ю. Б. Наукометричні бази та їх кількісні показники. Ч. I. Порівняльна характеристика наукометричних баз / Ю.Б. Чайковський, Ю.В. Сілкіна, О.Ю. Потоцька // Вісник НАН України. - 2013. - № 8. - С. 89-98. – URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21 STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=vnanu_2013_8_13. – (дата перегляду 11.04.2020).