WAMA Film Festival (Ольштин, Польща),
“OTWARTOSC” (ВІДВЕРТІСТЬ) у польсько-українських
майстернях кіно

«Кіно – це міжнародне мистецтво, яке не має кордонів».
Єжи Гофман, посол фестивалю

Зазвичай, у кожного з нас «осінь» асоціюється по-різному. Для деяких - це навчання, заліки, осіння хандра і прагнення покінчити з цим назавжди. Але для інших - це час, коли відкривається другий подих, і з’являється бажання навчатись і творити ще більше, ніж було до цього.

Особисто для мене, такий собі, на перший погляд, звичайний жовтень, став місяцем натхнення і відкриттів. Завдяки Cinema Hall і Erasmus+ я змогла стати учасником кіномайстерень WAMA Film Festival в Ольштині (Польща) (10 - 14 жовтня 2017 року), де спробувала власні сили у зйомці, написанні сценарію, роботі з камерою, налаштуванні світла, монтажі та іншому. Крім мене, участь взяли ще 75 учасників з таких країн, як Україна, Польща, Франція та Литва.

Що таке WAMA Film Festival?

WAMA Film Festival - міжнародний кінофестиваль у місті Ольштин, започаткований 2014 року, проводиться регулярно в жовтні. Назва фестивалю походить від перших букв назви воєводства, в якому розміщене місто - Вармійсько-Мазурського. З першого фестивалю послом завжди був і лишається Єжи Гофман. Мета фестивалю - об'єднання тем, пов'язаних зі спільним функціонуванням різних етнічних, соціальних чи релігійних груп.

У фестивалі брали участь як довгі метри кіно, так і короткі, а темою цього року була Відвертість (OTWARTOSC). Особисто від себе раджу подивитися такі фільми, як I Am Not Your Negro, Ice Mother, Me and My Father, American Dream, Cargo, Moczarski’s Case, 60 Kilos of Nothing, Lev, Jerry.

Події кіномайстерень

Завдяки організаторам графік лекцій, дискусій і практик був дуже раціональним. Щодня на нас чекали лекції та дискусії від відомих польських сценаристів, режисерів, акторів, журналістів, критиків, фільмознавців та істориків: Анна Муха, Іоанна Свавіньська, Куба Мікурда, Марк Лейк, Томаш Пирак, Крістіан Дуалевич - і вдосталь часу для практики під керівництвом знавця своєї професії, відомого варшавського оператора й фотографа Томаша Пирака.

Кожній з 5 команд потрібно було створити відео-рев’ю на запропоновані нам фільми. Моя команда не встояла перед драматичністю стрічки «Me and My Father», де, до речі, наш керівник був фотографом, і вибрала саме її. Проблематикою фільму є не тільки хвороба Альцгеймера, а й ставлення дітей до батьків.

Ідея кінофільму так сильно торкнулася сердець наших учасників, що більшість з них на зйомках потрібно було заспокоювати.
«…Проблематика фільму не у хворобі Альцгеймера. Проблематика фільму в тому, скільки ми повертаємо з того, що взяли з батьківських рук…» - Карина Сайфудинова;
«…Просто було боляче дивитися на те, як сильна людина страждає. Дуже сильна людина. Важко дивитися на те, як сильна людина стає слабкою!..» - Анастасія Єгункова.

Найцікавіше відбувалося саме в перервах між зйомками відео. З перших же днів наша команда стала однією великою інтернаціональною сім’єю і тому працювали ми дуже легко й весело.
«…Мені сподобався той факт, що завдяки цьому фестивалю так багато людей можуть обмінятися думками та міркуваннями щодо старих фільмів, а також з приводу прем'єр, які дивилися під час заходу. Я зустрів багатьох фантастичних людей, як з моєї країни, так і з інших. Такі події дуже необхідні - культурний обмін є основою культурного розвитку, що, як наслідок, приводить до поглибленого усвідомлення культурного багатства в усьому світі…» - Михав Мачевський (Ольштин, Польща);
«…Це був дуже гарний досвід для мене і дуже вдалі знайомства. Найбільше мені сподобався наш колектив і наша команда. Усі були наповнені жагою до знань і мали величезне бажання працювати в тій сфері, яка їх найбільше цікавить...» - Олександра Бабич (Харків, Україна);
«…Я вдячна фестивалю за те, що зустріла дуже багато нових знайомих з усіх куточків світу, і змогла взяти участь у зйомках фільму...» - Риєф Мосраті (Гренобль, Франція);
«…Неймовірно приємні враження, які повністю себе виправдали. Усі очікування і надії, які я поклала на цей проект, реалізувались. Я навіть думаю, що цей проект змінив моє життя, принаймні змінив мій світогляд і мої цілі на найближче майбутнє, адже я до фестивалю замислювалася про те, що б бути режисером. Після першого ж дня зйомки я для себе чітко вирішила, що дійсно хочу цим займатись. Це найцінніше, що я для себе зрозуміла…» - Карина Сайфудинова (Львів, Україна).

На останок хочу порадити всім не боятися брати участь у програмах обміну учнями і студентами. Так, спочатку це велика купа тексту для багатьох заяв на участь, не одна чи дві відмови, але важко передати ті відчуття, коли тобі пишуть, телефонують і кажуть що ти - фіналіст! Заради цього вже хочеться працювати і чекати. Тому, не гай часу, заповни свою першу анкету для участі в програмі обміну!

За матеріалами (текст і фото) Анастасії Єгункової
(студентка ІІ курсу Інституту журналістики КиМУ)

КиМУ КиМУ КиМУ КиМУ КиМУ КиМУ КиМУ КиМУ КиМУ