10 грудня 2009 року для студентів Інституту журналістики й Інституту телебачення, кіно і театру КиМУ був проведений майстер-клас

голови Національної спілки журналістів України І.Ф. Лубченка.

Організатори зустрічі – Інститут журналістики (директор – проф. Зикун Н.І.; заступник директора – проф. Горевалов С.І.), Інститут телебачення, кіно і театру (директор – доц. Безручко О.В.).

Зикун Наталія Іванівна зробила короткий екскурс в історію розвитку двох інститутів: журналістики й телебачення, кіно і театру. Ще донедавна це був один інститут, але через зростання зацікавлення телебаченням і журналістикою серед молоді цей підрозділ розрісся й утворилося 2 потужні інститути. Однак вони й надалі тісно співпрацюють – організовуються спільні майстер-класи, конференції, круглі столи, зустрічі з відомими діячами.

Сергій Іванович Горевалов розповів, що вже давно знає особисто пана Лубченка. Ще відтоді, як Ігор Федорович починав працювати кореспондентом і пройшов тернистий шлях до головного редактора, а вже потім – голови Національної спілки журналістів України. І це дійсно професіонал з великої літери.

Лубченко І.Ф. розпочав зустріч дуже жваво й невимушено, висловивши велике задоволення від того, що він спілкується зі студентами-журналістами, які в найближчому майбутньому будуть творити якісну, достойну й авторитетну журналістику.

Ігор Федорович презентував і подарував студентам свою книжку «Слово – зброя?», яка вийшла у світ у квітні 2009 року до 50-річчя створення Національної спілки журналістів України. Назву таку дав тому, що потрібно визначитися ким же має бути журналіст – організатором і агітатором певних поглядів чи повинен об’єктивно висвітлювати події, що відбуваються в суспільстві. Поштовхом до створення книжки став випадок, коли він був головою державної екзаменаційної комісії в Національному університеті ім. Тараса Шевченка. Він запитав дівчину: «Яка різниці між радянською і сучасною журналістикою?» На що вона відповіла, що за радянських часів зовсім не була розвинена журналістика. Тому і захотілося розповісти про те, що відбувалося в ті часи.

Радянська цензура приховувала й не розголошувала місця розташування військових частин, ядерних полігонів, місць виготовлення ядерної і військової зброї. Також не можна було критикувати партійні органи та їхніх керівників. У кожного головного редактора газети й журналу на столі лежав довідник, у якому були вказані всі заборонені об'єкти. І варто було зазирнути в цей довідник, щоб дізнатися про всі засекречені об'єкти Радянського Союзу. Це був один із багатьох «ляпів», які були притаманні тим часам. Ще один приклад цих «ляпів» – замість прізвищ і посад писали «один із керівників району».

Сучасна преса розкута й ліпше розвивається в умовах конкуренції. Проте «зубатими» газети бувають, зазвичай, тоді, коли потрібно розкритикувати своїх опонентів. У сучасних журналістів багато снобізму, тобто вони все знають, усе вміють, але не хочуть спілкуватися з людиною і свої матеріали скачують з Інтернету, склеюють сюжети. Нині можна назвати лише кілька видань, які, на думку Ігоря Федоровича, можуть критикувати й принципово стоять на захисті інтересів людей.

Метою роботи журналістів має бути висвітлення подій у суспільстві, а не у владі. Журналіст ніколи не повинен обслуговувати владу, він повинен захищати інтереси людей і бути контролером з боку суспільства за діями влади.

На нещодавніх парламентських слуханнях Лубченко І.Ф. запропонував набирати на бюджетне навчання абітурієнтів, у яких уже є досвід журналістської діяльності (у шкільних газетах, на радіо чи телебаченні). А їхні доробки і будуть творчим конкурсом. Окрім цього, сільським дітям надати можливість вступу за рекомендацією місцевого видання з подальшим відпрацюванням у ньому. А на заочну форму навчання збільшити набір у 3–4 рази без екзаменів і рекомендацій.

У студентів виникло чимало запитань. Так, на запитання «Чого бракує зараз журналістам?» пан Лубченко відповів, що зараз у редакціях видань відсутні літературні редактори, які були раніше і перевіряли всі дані. Тому зараз багато неправильної інформації. А взагалі журналісти мають бути обізнаними, об'єктивними, правдиво висвітлювати події, швидко реагувати на зміни подій.

Керівництво інститутів обговорило з гостем можливість проведення щорічних конкурсів журналістської творчості й шкільних газет, які організовуються Національної спілкою журналістів України, у стінах Київського міжнародного університету.