Він — учитель за покликанням; його не можна уявити собі ніким іншим як учителем. Викладання стало його життям, його поживою; воно нероздільно зв'язане з ним. І не дивно, що вчительська справа стає у нього вільним мистецтвом, і він на всіх своїх учнів накладає печать свого духу! Як він знаходить своє щастя в навчанні, так можна вважати щасливими тих, хто в нього вчиться.

А. Дістєрвег

Напередодні Дня вчителя в Київському міжнародному університеті проводилася зустріч, присвячена дню вшанування пам’яті видатного режисера, генія кінематографу і, передусім, обдарованого педагога й наставника Чубасова Вадима Львовича.

Вадим Львович останні роки свого життя присвятив навчанню і вихованню молодого покоління митців у Київському міжнародному університеті. Він виховував у них патріотизм, відданість своїй справі, чесність; розвивав творчі здібності й таланти; навчав тонкощам роботи на телебаченні; ділився своїм життєвим досвідом…

Професор кафедри кіно-, телемистецтва КиМУ Дніпренко І.К. відмітила, що вшанування пам'яті такої людини саме напередодні Дня учителя є доречним, адже Вадим Львович, як ніхто інший, заслуговує на це почесне звання – Учитель.

Вадим Львович вплинув на життя Ірини Костянтинівни, адже саме з його «легкої руки» вона вирішила стати викладачем, про що абсолютно не жалкує.

Поділитися своїми спогадами й враженнями до Київського міжнародного університету прийшли члени родини Вадима Львовича (дружина – Тамара Володимирівна; дочка – Олена, онук – Павло); найближчі друзі, соратники, які були поруч із Вадимом Львовичем у важкі моменти й поділяли хвилини радості; колеги, які працювали з ним пліч-о-пліч в Університеті й, звичайно ж, вихованці, які мали змогу часто спілкуватись і переймати досвід у Вадима Львовича (випускники КиМУ спеціальності кіно-, телемистецтво – останній випуск Чубасова й Дніпренко І.К. – представниця першого випуску).

Бути вірним другом, цікавим співрозмовником, надійною опорою, музою, коханою і люблячою дружиною – поєднати всі ці іпостасі змогла дружина Вадима Львовича – Щербатюк Тамара Володимирівна.

Пані Тамара розповіла, що за чимало років спільного життя можна пригадати багато цікавих, повчальних і кумедних випадків із життя Чубасова.

Однією з рис, якою можна схарактеризувати Вадима Львовича, – це відданість своїм життєвим принципам, від яких він ніколи не відступався.

Тамара Володимирівна відмітила, що її чоловік був непартійний, але попри це він обіймав високу посаду – головного режисера Київського телецентру. Аби обіймати таку посаду непартійній людині в радянські часи потрібно було дійсно бути обдарованою і талановитою.

Крім того, пані Тамара принесла із собою студентські конспекти Вадима Львовича, які вражають своєю повнотою, чіткістю формулювань і коментарів. Гості мали змогу погортати сторінки зошитів Чубасова, побачити знайомий до болю почерк, прочитати на папері його думки, наповнити серце приємними спогадами про свого наставника. А його друзі показали фотографії молодості.

Поділитися згадками й розповісти історії про студентські роки й початок трудового шляху завітали друзі Вадима Львовича.

Директор Інституту екранних мистецтв ім. Миколайчука Володимир Горпенко товаришував з Вадимом Чубасовим довгих 48 років. Володимир Григорович відмітив: «Вадим Львович – це друг, який завжди буде в серці й спогадах».

Лунали різні історії друзів про роки спілкування з Вадимом Чубасовим, але було не важко зрозуміти, що це була «людина з великої літери» – ерудована, обдарована, талановита, вірний і чесний друг, на якого можна покластись у будь-якій ситуації.

Ковтун Тетяна Валентинівна також була ученицею Вадима Львовича, а згодом працювала разом з ним у Київському міжнародному університеті. Тетяна Валентинівна сказала, що з роками людині стає важко кимось захоплюватися, але Вадим Чубасов став таким взірцем для неї. Наприкінці своєї розповіді пані Ковтун побажала, щоб усі могли заслужити на таку людську пам’ять, як це зробив Вадим Львович.

Уся зустріч була сповнена приємними емоціями, теплими почуттями до людини, яка вплинула на життя тих людей, з якими він був знайомий.

Розповідав про Вадима Чубасова ще й онук, у якого дідусь вклав усю любов і теплоту, і його учні – випускники Київського міжнародного університету. Вони згадували першу зустріч зі своїм учителем, перше зауваження, перше захоплення цією людиною, повчальні й кумедні випадки…

Світла пам'ять про надзвичайну людину – Вадима Львовича Чубасова зажди буде жити в серцях членів його сім’ї, друзів, знайомих, студентів і колег.

За руку взяв і вивів в дивний світ,

В країну знань і незбагненних мрій…